Керівництво Запорізького регіонального протипухлинного центру (колишній обласний онкодиспансер) вкотре потрапило до центру скандалу. Цього разу комунальний лікувальний заклад проінспектував очільник Запорізької ОВА Юрій Малашко, який визнав його роботу незадовільною.
«Зараз ситуація зі своєчасним виявленням онкологічних захворювань на території області знаходиться на незадовільному рівні та складає лише 30%. Тому в терміновому порядку проаналізували прогалини в роботі установи, аби вдосконалити процес виявлення ракових клітин і зробити медичну допомогу «ЗРПЦ» дійсно ефективною», — йдеться в заяві керівника Запорізької обласної військової адміністрації. Керівництву центру доручено за ресурси медичного закладу розробити програму онкоскринінгу та забезпечити комплексну діагностику військових, ВПО та інших мешканців області.
Варто зазначити, що Запорізький регіональний протипухлинний центр, незважаючи на зміну вивіски, має дуже погану репутацію. Більшість хворих вважають цей заклад «душогубкою», лікування в якій гарантовано призведе спочатку до фінансового колапсу сім`ї хворого, після чого настане летальний кінець. І мова — не стільки про низький рівень професіоналізму медперсоналу, скільки про вибудовану роками і працюючу як годинник, з чіткими «прайсами», корупційну вертикаль поборів з пацієнтів, змушених віддавати останні гроші у спробі (як правило, безуспішній) врятувати своє життя.
«Там дивляться на хворих як на банкомат, і у кожного в голові своя схема на те, як найбільше зняти грошей. А лікувати навіть не намагаються…» — пишуть запорожці.
Погана репутація тягнеться за Запорізьким протипухлинним центром багато років, і запоріжці будь-якою ціною їдуть лікувати онкологію в Київ, Дніпро та інші міста.
При цьому Запорізький протипухлинний центр до війни фінансувався на заздрість іншим.
Тільки за довоєнні три роки в нього влили сотні мільйонів гривень із бюджетів усіх рівнів, намагаючись створити у Запоріжжі потужну базу для лікування онкозахворювань. Однак усі ці вкладення, на жаль, виявилися марними, про що свідчить незадовільна оцінка його роботи з боку ЗОВА.
Величезні побори в десятки тисяч гривень, байдужість більшості співробітників та здирництво грошей на кожному кроці зробили цей лікувальний заклад найгіршим за даним профілем в Україні — вважають хворі та їхні родичі. При цьому директор протипухлинного центру Михайло Єсаянц та його наближені живуть на широку ногу явно не по кишені.
Буквально напередодні війни ми робили розслідування по чисельним скаргам запоріжців на роботу центру, та викрили кричущі факти. Чого тільки коштує ситуация з запоріжанкою, яку директор центру (та практикуючий хірург!) Михайло Єсаянц спочатку буквально скалічив на операційному столі, зробивши дві невдалі операції, а потім її почали залякувати, щоб вона забрала заяву з поліції про те, що з нею сталося.
Публікація про це викликала бурхливий резонанс в Запоріжжі. Люди почали ділитися своїми історіями про Запорізький онкодиспансер/протипухлинний центр — одна жахливіша за іншу.
Але у директора КЗ «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Михайла Єсаянца, який керує ним ще з 2017 року, все гаразд. Ще до війни він разом з дружиною, яка теж працює в цьому закладі, демонстрував великі статки та шикував явно не на зарплатню керівника комунального закладу.
Земельні ділянки, дорогі автівки та подорожі по декілька разів на рік по різним країнам: Михайло Єсаянц, не соромлячись, демонстрував заможне життя.
Чи посприяє критика зі сторони ЗОВА та спонукання до роботи змінам на краще в протипухлинному центрі. Звісно, хотілось би сподіватися. Але щось підказує, що злоякісну пухлину зазвичай не лікують припарками — в таких ситуаціях професіонали вдаються до хірургічного втручання.
