У вівторок, 28 травня керівництво Запорізького регіонального протипухлинного центру провело «відкриту зустріч» колективу лікувального закладу з представниками ЗМІ. Темою, звісно, стало відкрите протистояння директора протипухлинного центру Михайла Єсаянца з обласною військовою адміністрацією на ґрунті об’єднання протипухлинного центру з Запорізькою обласною клінічною лікарнею.
Це об’єднання означає, що настає кінець багаторічному здирництву з тяжкохворих людей, а також корупційним схемам та фінансовим зловживанням, на які, до речі, директору протипухлинного центру Михайлу Єсаянцу суворо вказували ще два попередніх очільника Запорізької ОВА – Олександр Старух та Юрій Малашко.
Яскравий приклад, без перебільшення, мародерства під час війни – спроба «розпиляти» майже 104 мільйони бюджетних гривень на зовнішнє оздоблення одного з корпусів за допомогою фіктивної фірми. І це – наприкінці минулого року, у прифронтовому місті!
Ще тодішній очільник ОВА Малашко попередив Михайла Єсаянца про персональну відповідальність за подібні витівки.
І це тільки один приклад.
Загальновідомо, що Запорізький протипухлинний центр вважають найгіршим в Україні, попри сучасну техніку та безпрецедентно велике державне фінансування протягом останніх років.
Врешті решт, нове керівництво Запорізької ОВА вирішило поставити крапку в багаторічних скандалах навкруг регіонального протипухлинного центру, і кардинально переформатувати цей медзаклад, приєднавши його до обласної лікарні. Але втрата «годівниці» буквально викликала істерику у керівництва протипухлинного центру та частини персоналу, які звикли жити «на широку ногу» завдяки пацієнтам, які готові продати останнє, аби пожити ще хоч трохи.
Галасливі «акції протесту» прямо на робочому місці, петиції, публікації замовних статей у ЗМІ – «заробітчани» на онкохворобах готові йти на все, щоб усталена роками система здирництва та корупції залишалась незмінною. Сьогоднішня «відкрита зустріч», на яку керівництво протипухлинного центру запросило голову ОВА Івана Федорова, мала на меті те ж саме: влаштувати «мітинг», аби зробити піар-картинку «протесту колективу та онкохворих». Але в цей день керівник ОВА перебував у відрядженні, тому присутні вирішили «мітингувати» без нього.
В процесі стало зрозуміло, що тут було заплановано безліч «домашніх заготовок».
Чого вартий лише виступ чоловіка, який представився онкохворим військовим. Його коротка, але палка промова розпочалася з загроз фізичної розправи над очільником ОВА, а закінчилася нецензурною лайкою в його адресу. Виконавши свою функцію, чолов’яга тихенько зник з конференц-зали.
Вдарили по емоціям запрошених і кілька представників з табору пацієнтів. Кілька запрошених онкохворих гаряче запевнили присутніх, що за роки лікування в Запорізькому протипухлинному центрі з них не взяли ні копійки та забезпечували безкоштовними ліками.
Хотілося б вірити, але інші пацієнти та їх родичі пишуть прямо протилежне.
Всі, хто мав нещастя лікуватися в Запорізькому протипухлинному центрі, напам’ять знають неофіційні розцінки за «медобслуговування»:
- в/м укол — 50 грн;
- крапельниця — 150 грн;
- перевезення на каталці — 100 грн;
- внески у «фонд» під час кожного відвідування онколікарні 200-250 грн;
- отримати крапельніцю «хімії» не в коридорі — 500 грн;
- запросити медсестру — 200 грн;
- підняти пацієнта у ліфті, принести судно, поміряти тиск, навіть закип’ятити чайник — за все треба платити в кишеню персоналу.
В свою чергу, медики, які взяли слово, заявили, що їх повністю влаштовує нинішнє становище у онкоцентрі, та отримуваний дохід. Вони чомусь впевнені, що після приєднання до обласної лікарні у них знизиться зарплатня, та пообіцяли звільнитись і поїхати працювати за кордон.
Загалом і керівництво, і лікарі протипухлинного центру робили наголос на тому, що після приєднання до обласної лікарні хворі будуть кинуті напризволяще, та позбавлені лікування.
Варто зауважити, що зустріч-мітинг за участю колективу протипухлинного центру тривала дві години в розпал робочого дня. Це означає, що медперсонал грубо порушив законодавство, покинув на тривалий час робочі місця, та позбавив пацієнтів права на медичну допомогу.
Треба віддати належне нинішньому керівництву протипухлинного центру та «групі активістів»: цим майстрам піару вдалося за допомогою інтриг та маніпуляцій використати персонал медзакладу.
Але жоден з аргументів проти реорганізації запорізького онкоцентру не витримує ніякої критики та не відповідає дійсності. На всі питання вже були надані офіційні відповіді, як листами, так і на сторінках ЗМІ.
Але, піддавшись впливу керівника, якому не тільки є що втрачати, а й прийдеться нести відповідальність за деякі моменти, медики вперто ігнорують об’єктивну інформацію, і продовжують влаштовувати «заколот» проти військової адміністрації за 30 км від лінії фронту.
