Запорізький історик Володимир Лініков розмірковує над міграційною статистикою у нашому регіоні.
Запоріжжя – місце щастя. Під таким гаслом проходив один з туристичних фестивалів. Звичайно ж, щастя у кожного різне і я не буду виступати експертом в цьому питанні. Просто проаналізував статистику внутрішньої міграції за 18 років.
Виходячи з того, що найбільш активні у пошуках щастя можуть переміщуватися на різні відстані, деякі висновки зробити можна. Одразу зауважу, що статистичні дані охоплюють не місто, а область. Міграційне сальдо за останні роки наведене в діаграмі.
Позитивним це сальдо було лише у 2003 р. В’їхало на 23 особи більше, ніж виїхало. Напрямки міграцій не прослідковані. Проте, виходячи з того, що позитивне сальдо майже по кожному року мають Київська, Одеська, Харківська області, вірогідно, саме туди і їдуть наші люди.
Цікавим є те, що з початком російсько-української війни Львівська область здобула щорічне позитивне сальдо. Наша область має не найгірші показники. З Донецької та Луганської областей виїжджає значно більше. І не тільки війна спричинила це. Зі сходу тікали і в 1010 р., і в 2013 р. Минулого року статистика врахувала лише підконтрольні території і бойові дії не були масштабними. А людей з тих територій виїхало назавжди не набагато меньше, ніж у 2014 р. Безумовно, частина людей зі Сходу оселяється у нас і, таким чином, поліпшує нашу статистику.
Мені відомо, що за рейтингом комфорту проживання видання «Фокус» минулого року розмістило Запоріжжя на шостому місці, що випереджає, скажімо, Одесу та Дніпро. Але ж, міграційна статистика цього не підтверджує. Навіть якщо припустити, що -2155 ми отримали за рахунок того, що люди виїжджали лише з області, а не з обласного центру. Дані за цей рік підбивати ще зарано, однак не певний, що тенденція зміниться.
