У розмові часто можна почути вираз «козел отпущения» і ніби всі знають, яке значення він має. Але далеко не всі знають, звідки цей вираз пішов та як його правильно використовують в українській мові.
Історію виникнення цього виразу та правильне використання в українській мові, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на роз’яснення мовознавця та педагога Олександра Авраменко на каналі в YouTube.
Вираз «козел отпущения» ми чули багато разів і в російській мові його використовують для позначення людини, на яку перекладають відповідальність за помилку та провину.
Однак походить ця фраза не російської мови, а від біблійного опису давньоєврейського обряду покладання гріхів народу на козла.
Згідно з цього опису, священнослужитель покладав руки на козла на знак того, що всі гріхи народу переходять на нього. Після цього цапа виганяли й після «відпущення гріхів» усі учасники обряду вважалися очищеними.
«Коли ми називаємо когось «козлом відпущення», то маємо на увазі, що цю людину несправедливо звинувачують у чужих провинах», — пояснює мовознавець.
Він додав, що в українській мові є свій аналог цього виразу — «цап-відбувайло». Обидва вирази мають однакове значення, але українській варіант більш колоритний.
Варто додати, що правильно писати не два окремих слова, а через дефіс — «цап-відбувайло». У множині — «цапи-відбувайли».
У родовому відмінку: цапів-відбувайлів. А у давальному: цапові-відбувайлові, цапові-відбувайлу, цапу-відбувайлові, цапу-відбувайлу та у множині цапам-відбувайлам.
Раніше ми писали про те, що таке «іспанський стид» та чи правильно так казати українською.
А ще розповідали про те, які 5 слів насправді не суржик, хоча ми їх такими вважаємо.
