Прикордонник з позивним Маршал проходить службу у Бердянському загоні. Відповідальний, принциповий, товариський та самовідданий – він швидко завоював повагу та дружню підтримку серед побратимів. Мабуть саме ці риси і щира віра в Перемогу стали вирішальними в долі Олега та його товаришів по службі, бо доля приготувала для них випробовування на вагу життя.
Виконуючи чергове бойове завдання у зоні бойових дій, підрозділ «Маршала» потрапив під масований мінометний обстріл: трьох прикордонників було важко поранено. Зрозумівши, що кожна хвилина для його побратимів – то шанс на порятунок, Олег відреагував миттєво.
Разом з товаришами, ризикуючи власним життям, вони винесли поранених бійців з небезпечної зони та передали медикам.
«Це і означає бути справжнім командиром: бажання іти далі, коли інші хочуть зупинитись, приймати важливі, але виважені рішення і в жодному разі не бути байдужим», – так потайки розповідають про Олега його бойові побратими, бо сам він не любить обговорювати цей випадок і не вважає свій вчинок чимось героїчним. Каже, що кожен на його місці вчинив би так само.
Маршал переконаний, що його синочок пишатиметься своїм татом, а він буде спокійний за долю сина, бо той зростатиме під мирним небом України.
Відважний прикордонник отримав державну нагороду «За військову службу Україні».
