Цікава історія відбулася в Запоріжжі з назвою вулиці на честь 8-го березня. Про це повідомляє запорізький краєзнавець, вчителька та блогер Ганна Черкаська. За її даними, вулицю названо на честь працівниць місцевого будинку розпусти.
«Давно колись, ще на початку ХІХ ст. поблизу міста Олександрівська за балочкою було місце для ярмарків. Згодом навіть вулицю міста, що вела на ярмарок, назвали Ярмарковою. З 1902 року вулиця стала Жуковською. Ходив цією вуличкою у серпні 1843 р. Тарас Шевченко, слухаючи кобзарів.
За ярмарковим тирловищем виник виселок і хатинка платного інтимного обслуговування, яку перебудували на великий будинок секс-працівниць.
А у 1875-му році в Олександрівськ потрапив 22-річний харків’янин Мовчановський Фелікс Францевич. Молодий поляк мав талант бізнесмена. Він заснував «Паровий лісопильний завод» і успішно займався лісовою торгівлею. Так пан Фелікс швидко розбагатів і почав громадську кар’єру: повітовий гласний, гласний міської думи, голова ревізійної комісії.
Красень, який любив вишукано одягатися, грати в карти, відвідувати жінок, особливо акторок. Його рідна сестра, щоб брат мав забавки, не виходячи з дому, побудувала власний театр на вулиці Дніпровській (нині якогось Леппіка) за народним домом. Нарешті веселий холостяк одружився, став татком, але звичок не змінив.
Любив Мовчановський робити добрі справи. Наприклад, у 1899 році він передав у власність міста Захар’їнський двір (Свердлова, 21). Це перший приватний кам’яний будинок у Олександрівську (найпершою була буцегарня на вул. Тюремній). Будинок 1865 року зберігся, він стоїть у парку навпроти московського собору. Верхній поверх «міського будинку» займало повітове земство, нижній – здавали в оренду, від чого міська скарбниця отримувала щорічно по 2 тисячі карб. За легендами, у будинку жила родина священика.
11 грудня 1901 р. Мовчановського обрали міським головою, 22 січня губернатор затвердив його на посаді. І почалося розв’язування критичних проблем міста:
– виплатив 300 тисяч міського боргу;
– дороги не латав, а вимостив бруківкою, що збереглася від будинку взуття і до Московки, майже всі вулиці міста;
– споруджено міський водогін та водонапірні башти;
– побудував міський банк; електростанцію; чотири навчальні заклади (жіноча та чоловіча гімназії, школа для глухонімих, реальне училище)
У 1911 році мера арештували. Три місяці він провів у в’язниці. Зрештою суд довів безпідставність звинувачення Мовчановського у привласненні благодійних внесків.
Ятрила душу образа на кривдників, тому Мовчановський виїхав до Москви, але через два роки повернувся і був знову обраний на голову Олександрівська.
Помер 68-річний Фелікс Мовчановський у Катеринославі.
А вдячні мешканці міста назвали вулицю, де був улюблений заклад мера, вулицею Мовчановського. За совєтів вшанували не мера, а працівниць закладу, тому вулиця отримала назву – 8 Березня. Згодом на місці борделю побудували райком партії, що дуже тішило запоріжців.
Перетинає цю вулицю вул. Красна, названа так не на честь червоних барикад, а тому, що там жили надомниці, які світили чоловікам червоними ліхтарями», — пише Ганна Черкаська.
Варто відзначити, що вулицю, яка була найменована на честь 8 березня, в Запорожжі перейменовано ще за декілька років до виходу Закону про декомунізацію. Нині вона зветься «Проспект Моторобудівників».
Джерело: UAHistory
Подписывайтесь на наши новости в Telegram https://t.me/vmestezp
