Наявність фондового ринку в країні свідчить про розвинену фінансову систему та впевненість інвесторів. В Україні понад 10 років тому був доволі розвинений ринок цінних паперів, проте через російську агресію і внутрішні проблеми ця галузь опинилася в занепаді.
Про те, чому в Україні практично зник фондовий ринок та чи є перспективи його відродження, – читайте в огляді журналіста РБК-Україна Аліка Сахна.
Зміст:
Залежність фондового ринку від Росії
Акції яких компанії торгувалися на біржі
Ринок цінних паперів на сьогодні
Навіщо потрібен фондовий ринок
Чи необхідно Україні відроджувати ринок акцій
Залежність фондового ринку від Росії
До 2014 року в Україні існував досить розвинений фондовий ринок, який був наповнений різноманітними фінансовими інструментами, каже РБК-Україна директор з інвестицій компанії Capital Times Артем Щербина. Однак, за його словами, проблема полягала в тому, що історично український фондовий ринок формувався на основі російської моделі, зокрема через імплементацію норм російського законодавства.
«Російському капіталу належала не лише біржова інфраструктура, а й сама біржа. Тоді Санкт-Петербурзька біржа РТС (Російська торгова система — ред.) володіла Українською біржею. До 2014 року Московська та Санкт-Петербурзька біржі об’єдналися, утворивши єдину Московську біржу», – розповідає Щербина.
Він додає, що найбільші гравці на ринку, зокрема брокерські компанії, також були російськими. Наприклад, активно працювала компанія «Тройка Діалог» та інші. Однак експерт підкреслює, що найкритичнішим було те, що навіть технологічна база, яка забезпечувала функціонування ринку, належала росіянам. Це робило український фондовий ринок залежним від російських технологій та інфраструктури.
Українська біржа була повністю залежна від російських технологій (фото: GettyImages)
«Всі біржові системи, які забезпечували роботу ринку, базувалися на російському програмному забезпеченні. Навіть інтернет-трейдинг, який дозволяв приватним інвесторам торгувати напряму, без участі брокерів, працював через російські програмні рішення. Однак після анексії Криму та початку конфлікту на Донбасі РНБО своїм рішенням заборонила використання російського ПО. Це призвело до того, що буквально за кілька місяців фондовий ринок в Україні практично зник», – пояснює директор з інвестицій компанії Capital Times.
Артем Щербина зауважує, що після цього залишилися лише торгові платформи, які займалися облігаціями, зокрема платформи Національного банку та Міністерства фінансів. Саме на них і продовжувалося функціонування фондового ринку.
«Що стосується українських компаній, то після цих подій почався squeeze-out – примусовий викуп акцій (запрацював з червня 2017 року — ред.). Цей механізм, запозичений з європейського законодавства, був використаний корпорацією SCM (єдиний акціонер на сьогодні — Рінат Ахметов — ред.) для викупу акцій у міноритарних акціонерів (власників невеликої частки акцій компанії — ред.). Це дозволило зосередити контроль над компаніями в руках великих власників, але водночас обмежило доступність ринку для інших інвесторів», – стверджує він.
Акції яких компанії торгувалися на біржі
Артем Щербина роз’яснює що на той момент ринок акцій в Україні складався переважно з компаній, які на 90% і більше належали олігархам. Відповідно до законодавства, ці акції були викуплені на ринку самими олігархами, що дозволило їм ще більше зосередити контроль над компаніями. В результаті, ринок акцій фактично перестав існувати, оскільки він був зосереджений у руках небагатьох великих власників.
«Залишилися лише окремі підприємства такі, як, наприклад, «Райффайзен Банк Аваль», «Мотор Січ», на яку наклали арешт, та «Укрнафта», відносно якої також відбувається слідство через те, що вона була у власності Ігоря Коломойського. Гарні позиції на ринку займала лише державна компанія «Центренерго», яка, однак, втратила значну частину своїх потужностей через повномасштабну війну», – розповідає експерт.
За його словами, основна частина фондового ринку була представлена паперами енергетичних компаній, які перебували під контролем олігархів. Інші галузі, такі як металургія, не грали значної ролі. Щербина акцентує, що це був закритий, непрозорий ринок, який контролювався небагатьма великими гравцями, що обмежувало його розвиток і привабливість для інвесторів.
«Що стосується міноритарних акціонерів, то їхні права часто порушувалися, і це викликало певні проблеми. Наприклад, були випадки, коли міноритарії компаній, таких як «Авдіївський коксохімічний завод» або «Азовсталь», залишалися поза увагою, а їхні інтереси ігнорувалися», – каже експерт.
Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин пояснює, що на українському ринку були не лише активи з олігархічним корінням такі, як металургійна, вугільна, коксівна, банківська чи будівельна галузі, а також інвестиційні фонди, компанії з управління активами та безліч фізичних осіб, які активно торгували та інвестували.
«На ринку були навіть «голубі фішки» (акції топових компаній, що приваблюють інвесторів — ред.). Однак нове законодавство (законодавчі зміни, прийняті у березні 2017 року, які дозволили примусовий викуп акцій — ред.) дозволило мажоритарним акціонерам викуповувати акції за вигідною для них ціною, що призвело до втрати активності на ринку та припиненню публічних торгів багатьма компаніями», – підкреслює у коментарі РБК-Україна Шевчишин.
Експерт зазначає, що інвестиційні компанії через це відійшли від портфельних та переключилися на капітальні інвестиції, тобто, купівлю цілісних майнових комплексів та управління ними. І лише невелика частина їхньої діяльності передбачала роботу з населенням.
Ринок цінних паперів на сьогодні
Андрій Шевчишин зазначає, що найбільш розвиненою була «Українська біржа» (UX), яка припинила свою діяльність у 2018 році. Основною причиною закриття стало об’єднання з ПФТС («Перша фондова торгова система») – однією з найстаріших та найбільших фондових бірж України, заснованою у 1995 році. Після об’єднання з UX, ПФТС залишилася головною платформою для торгівлі цінними паперами в Україні. У 2020 році ПФТС була перейменована на «Українську фондову біржу» (УФБ).
На вітчизняному ринку залишилася лише одна біржа (фото: GettyImages)
При цьому він підкреслює, що за останні роки розвитком фондового ринку України взагалі не займалися. Шевчишин каже, що для цього потрібно не лише бажання держави, а й готовність населення інвестувати, а компаній – залучати кошти через акціонерний капітал. Водночас регулятор має створити необхідні умови для роботи всієї системи.
Наразі основним органом, що регулює фондовий ринок в Україні, є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), а основним торговим майданчиком залишається УФБ. Однак Шевчишин зазначає, що зараз на цій платформі хоч і є акції вітчизняних компаній, однак ліквідність настільки низька, що активності майже немає.
За словами Андрія Шевчишина, в Україні стабільно функціонує лише ринок корпоративних та державних облігацій. Зокрема, торік українська влада розглядала можливість створення нової фондової біржі, яка б забезпечила стабільну роботу вторинного ринку державних облігацій (ОВДП). Усе через те, що вторинний ринок ОВДП відіграє ключову роль у фінансуванні держбюджету, слугує економічним індикатором, допомагає управляти державним боргом і надає інвесторам можливість диверсифікувати свої портфелі.
«Включення до акціонерного капіталу означає, що нові акціонери отримують право впливати на рішення компанії. На відміну від облігацій, де інвестори, як правило, не мають такого впливу, якщо це не передбачено в емісійній документації. Тобто, кожен інструмент має свої переваги та обмеження, і вибір залежить від цілей компанії та її готовності до публічності», – пояснює Шевчишин.
Артем Щербина додає, що облігації внутрішньої державної позики стали дуже популярними серед українців. На його думку, вони не лише популяризували серед населення цінні папери як явище, але й створили міцний фундамент для подальшого розвитку фондового ринку.
Навіщо потрібен фондовий ринок
Андрій Шевчишин зауважує, що головною функція фондового ринку є залучення коштів. Компанія розміщує акції, їх купують інвестори і вона отримує кошти для розвитку. Чим вища вартість компанії на ринку, тим менше акцій потрібно розмістити, щоб залучити більше капіталу. Тому компанії зацікавлені в тому, щоб їхні акції торгувалися на високому рівні та приваблювали інвесторів, які готові платити високу ціну за акції. Це дозволяє залучати довгостроковий капітал.
«Якщо ж акції компанії впадуть у ціні, вона може викупити їх з ринку за низькою ціною, знаючи, що ситуація покращиться. Після викупу акції залишаються на балансі компанії, а коли їхня ціна зростає, їх можна знову продати на ринку, отримавши додатковий капітал для бізнесу. Таким чином, фондовий ринок стає потужним інструментом для управління капіталом та розвитку компанії», – розповідає він.
Фондовий ринок допомагає компаніям залучити фінансування (фото: GettyImages)
Шевчишин наполягає, що перезапуск в Україні ринку акцій недоречний через обмежений попит та дуже малу кількість інвесторів. Він додає, що навіть облігації, які є найбільш активним інструментом, не залучають достатньо капіталу. Попри те, що Україна має рекордні рівні інвестицій від населення в цей інструмент, їхній відсоток залишається мізерним.
«Наприклад, ви можете купити акції певної компанії, але немає гарантії, що через кілька місяців чи років ви зможете продати їх у тому ж обсязі. Це основна проблема: навіть якщо запустити ринок, він не запрацює без ліквідності. Для цього потрібні численні учасники, які будуть активно купувати та продавати інструменти. Поки таких гравців недостатньо, ринок залишатиметься неактивним», – уточнює фінансовий аналітик.
Артем Щербина вказує, що в Україні є компанії, які виходили на IPO (англ. public initial offering — публічне розміщення акцій — ред.), але більшість з них не досягли значного успіху. Наразі найбільш успішними прикладами є такі компанії, як Kernel, «Миронівський хлібопродукт» (МХП) та «Астарта». Проте, як каже Щербина, Kernel планує викупити акції в інвесторів, щоб повністю зосередити власність у своїх руках.
«Kernel досяг значних успіхів: увійшов до польського індексу (Варшавської фондової біржі — ред.) та вважався однією з «голубих фішок». Однак зараз триває процедура викупу його акцій. Що стосується МХП, то це, на мою думку, найкращий приклад успішного розвитку та інвестування в Україні. Компанія демонструє стабільність і потенціал для зростання, залишаючись однією з найперспективніших на ринку», – уточнює Щербина.
Компанія Kernel розмістилася на Варшавській фондовій біржі (фото: GettyImages)
Також він додає, що в майбутньому очікується первинна публічна пропозиція акцій «Київстару» на біржі в Нью-Йорку – Nasdaq. Проте експерт скептично оцінює перспективи компанії на біржі через складність передбачити зацікавленість іноземних інвесторів на подібні активи.
Чи необхідно Україні відроджувати ринок акцій
Андрій Шевчишин підкреслює, що фондовий ринок, зокрема ринок акцій, потрібен для залучення капіталу, а не лише для спекуляцій. Він ставить питання, чи готові компанії залучати кошти у гривні та чи знайдуться інвестори, які бажатимуть вкладатися в українські акції.
«Набагато простіше звертатися до міжнародних ринків, таких як Польща чи інші країни з розвиненими фондовими майданчиками. Там усе відпрацьовано, а компанії отримують регіональне та світове визнання, що робить цей шлях більш привабливим. Глобальний ринок, або навіть польський, значно більший, й інвестори там готові працювати з компаніями», – стверджує він.
Експерт додає, факт того, що в країні існують акціонерні товариства, ще не означає, що фондовий ринок обов’язково потрібно створювати. На його думку, важливо чітко усвідомити, які переваги це принесе: чи буде достатньо ліквідності, чи з’являться інвестори – як у довгостроковій, так і у короткостроковій перспективі.
«Можна створити ринок, але якщо на нього не прийдуть інвестори, якщо не буде «довгих грошей», наприклад, від пенсійних фондів чи інституційних інвесторів, то який у цьому сенс? Для успіху необхідні стабільні умови: прозора податкова політика, ефективна боротьба з корупцією, надійна судова система. Все це має працювати так, щоб ризик інвестицій був мінімальним, а інвестори були впевнені, що їхню частку в капіталі ніхто не розмиє. Без таких умов фондовий ринок залишатиметься нежиттєздатним», – пояснює Андрій Шевчишин.
Артем Щербина зі свого боку каже, що для України наразі оптимальним варіантом було б забезпечити прямий доступ українських інвесторів до міжнародних ринків, зокрема – до фондових бірж у Варшаві та Лондоні. Це передбачає створення механізму, який дозволить українцям торгувати акціями та іншими інструментами напряму, без складних схем виведення капіталу за кордон.
Українським компаніям зараз вигідніше виходити на закордонні ринки (фото: GettyImages)
«Наприклад, це могла б бути інтеграція з депозитарними системами інших країн, що дозволить українським інвесторам отримувати доступ до міжнародних ринків через звичні платформи. Таке рішення було б вигідно для всіх: воно спростило б інвестування, розширило можливості для українських інвесторів і забезпечило б прозорість операцій. Це крок до відкритого та конкурентоспроможного фінансового ринку в Україні», – ділиться думкою директор з інвестицій компанії Capital Times.
Водночас Андрій Шевчишин вважає, що Україна могла б розглянути змішані форми: створити локальний торговий майданчик, де інвестори могли б купувати-продавати акції, формувати арбітраж (різницю між цінами на зовнішніх та внутрішніх ринках), а залучення капіталу здійснювати через міжнародні платформи.
«Таким чином, локальний ринок стане місцем для торгівлі та спекуляцій, а серйозне фінансування компанії зможуть отримувати через більш розвинені платформи за кордоном. Це дозволить поєднати переваги обох підходів: активність на внутрішньому ринку та доступ до глобального капіталу», – додає фінансовий аналітик.
Він резюмує, що після вступу в ЄС розвиток ринку можна почати з дозволу інвесторам купувати та продавати акції світових компаній через українські платформи. Це стимулювало б інтерес до інвестування, надало б людям досвід роботи з глобальними інструментами та доступ до світової ліквідності. Згодом до ринку почнуть долучатися вітчизняні компанії, оскільки вони побачать потенціал та підтягнуться до міжнародних стандартів.
Нагадаємо, глобальні фондові ринки переживають нову хвилю падінь. Читайте в нашому матеріалі, до чого тут політика президента США Дональда Трампа і що буде далі.
При підготовці матеріалу використано ексклюзивні коментарі директора з інвестицій компанії Capital Times Артем Щербина та фінансового аналітика Андрія Шевчишина, а також дані з сайтів МВФ та Української біржі.
