Заступник начальника ГУР МО генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв’ю РБК-Україна – про плани Росії на фронті, тактику і цілі російських обстрілів та атак «шахедів», а також про участь КНДР у війні.
Уже кілька місяців поспіль основні зусилля Росії прикуті до району Покровська. І хоча окупаційним військам вдалось підійти на лічені кілометри до цього міста, їхній наступ там, схоже, в останні тижні сповільнився. Трохи більше результатів за останній час Москва здобула на полі бою у Курській області, де противник за підтримки солдат КНДР вже понад півроку намагається витісняти наші підрозділи.
Паралельно з цим росіяни щоночі запускають рої «шахедів» по тилових областях України і рідше та в меншій кількості – ракети. Ціллю цих атак є наша критична інфраструктура, енергетика, газотранспортна система, військові об’єкти та підприємства ОПК, уточнює генерал-майор Вадим Скібіцький.
В інтерв’ю РБК-Україна заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони розповів про те, як Росія змінила підхід до обстрілів і що ворог планує на фронті.
– З огляду на перебіг цієї війни, з огляду на те, що росіяни також мали багато невдач і, можливо, вони не змогли досягнути всіх своїх цілей, як би Ви оцінили, чи змінилися у Путіна за ці три роки його цілі, завдання і амбіції у війні?
– Якщо говорити про стратегічні плани Російської федерації, вони залишилися незмінними. Зазначене прописано і в їхніх документах, які вони розробили для планування подальшого розвитку і бойового потенціалу збройних сил РФ. Це повна окупація або повний контроль, якщо не вдалось окупувати відразу територію нашої держави, щоб мати дуже потужного союзника насамперед. У своїх документах вони вже зараз визначають, що керівництво в Україні і Україна загалом повинні бути нейтральними або проросійськими.
Саме це та зміна, яка відбулася після початку широкомасштабного вторгнення. На початковому етапі вони планували і думали, що вдасться захопити всю територію України в дуже короткий термін. Але після того, як почалися бойові дії, після того, як вони відчули спротив нашого народу, нашої держави, плани почали змінюватися. Плани російського керівництва коригуються весь час. На сьогоднішній день основна мета, яка визначена Російською федерацією на 2025 рік – це захоплення всієї території Донецької і Луганської областей, виконання завдань так званої «спеціальної воєнної операції» РФ, утримання контролю над тими територіями, які були захоплені (Херсонська, Запорізька області і безпосередньо окупований Крим).
Але якщо говорити про сутнісні, глобальні плани Кремля, вони залишаються незмінними ще з часів розвалу Радянського союзу в 1992 році. Тому що взяти під контроль і мати безпосередній вплив на нашу державу – це була одна з основних цілей Кремля протягом багатьох років. Україна – це потужний оборонно-промисловий комплекс, індустрія, достатній людський ресурс слов’янського населення, яке має схожу мову та значні історичні надбання за весь цей період. І крім того, це велика територія, яка дозволяла б Російській федерації створити так звану буферну зону на своїх кордонах з країнами НАТО.
– Ви згадали про те, що російські плани коригуються. За рахунок чого були поломані їхні першочергові плани, які ними складалися перед початком великого вторгнення?
– Перше – це Київ. Їм не вдалося за три дні захопити столицю. Друге – це Маріуполь. Це місто-герой, що реально затримало все угруповання ворожих військ, яке на той період часу мало вийти на наші південні території і потім просуватися на північ для з’єднання з угрупованням російських військ, яке йшло на Харків, з метою повного оточення наших військ в зоні тодішньої Операції об’єднаних сил. Це перший етап, який не вдалося повністю реалізувати Російській федерації.
Третій етап – це, відповідно, звільнення наших територій, які були захоплені в перші дні війни. Харківська область і місто Херсон абсолютно зламали всі плани Росії з просування її військ вглиб нашої території.
Наступний етап – бойові дії, які йдуть на сьогоднішній день вздовж всієї лінії бойового зіткнення. Адже противник постійно відкладає терміни виконання своїх бойових завдань через дії наших військ. Сили оборони України тримають позиції, відкидають ворога назад і не дають виконати плани, які для себе окреслив Кремль на місяць, на півроку, на рік.
– Але чому попри те, що в них є постійно якісь невдачі, зсуваються плани, розтягуються вже на роки, вони все одно весь цей час не відмовляються від продовження бойових дій та війни?
– Розумієте, Путіну необхідний результат. Результату так званої «спеціальної воєнної операції» немає. А в чому полягає цей результат? Це «надання допомоги», як вони говорили на початку, «звільнення» Луганської і Донецької областей від «української окупації», в їхніх адміністративних кордонах. Поставлене завдання російським окупантам досі не виконане. Уся Луганська область не окупована, і завдання щодо Донецькій області за таких темпів наступальних дій, які є в Російської федерації, навряд чи їм вдасться виконати в найближчий час.
– Деякі військові оглядачі і OSINT-канали фіксують, що за останні тижні, за їхньою оцінкою, є деяке спадання кількості атак, кількості штурмових дій і динаміки просування росіян на фронті. Так це чи не так?
– Дійсно, ми фіксуємо зменшення і активності бойових дій, і насамперед зменшення боєзіткнень. Але угруповання їхніх військ все одно залишається потужним – це понад 620 тисяч військовослужбовців збройних сил Російської федерації, які розміщені на наших тимчасово окупованих територіях, в Курській області. Відбувається перегрупування, здійснюється поповнення бойових втрат Російської федерації. Свій вплив на ведення бойових дій безпосередньо має і погода.
Якщо ми говоримо про сухопутний компонент – це приблизно 620 тисяч, причому понад 200 тисяч – це ті штурмові підрозділи, які беруть участь у бойових діях і знаходяться на лінії фронту. Крім того, це 35 тисяч військовослужбовців росгвардії, які забезпечують окупаційну владу, здійснюють охорону найбільш важливих об’єктів на тимчасово окупованих територіях і, по суті, згідно з їхніми планами, за необхідності можуть виконувати завдання в другому ешелоні противника під час організації оборони.
Також необхідно ще додати ті війська, які здійснюють логістичного забезпечення, підрозділи Чорноморського флоту РФ, авіації, яка безпосередньо не базується, наприклад, в районах бойових дій, але залучається для нанесення бойових ударів. Адже агресор на сьогодні використовує більше 20 аеродромів, авіаційних баз на території Росії для нанесення і бомбових, і ракетних ударів по нашій території.
Але не потрібно думати, що від зменшення активності бойових дій змінюються плани противника. Адже цей час використовується ними для опрацювання планів подальшого наступу, підготовки особового складу, поповнення боєприпасів і, відповідно, підготовки до подальших штурмових і наступальних дій.
Ми аналізуємо, виходячи з того, наскільки активно йде зараз кампанія з набору військовослужбовців до збройних сил Російської федерації. До речі, за січень вони виконали плани з рекрутингу на 107%. Це питання залишається актуальним, і російська влада немає проблеми з комплектуванням військ і поповненням втрат.
По-друге, вони чітко для себе визначили найбільш критичні і найбільш актуальні напрямки ведення бойових дій. Насамперед це Покровський напрямок, Торецьк і Часів Яр для завершення всіх операцій, які вони спланували. Крім того — це Куп’янськ. Ми знаємо плани, які ставить перед собою Російська федерація, в тому числі – і можливість проведення штурмових і наступальних дій і в Херсонській, і в Запорізькій областях.
– Тобто такі плани справді є і загроза така залишається?
– Так, загроза залишається. Давайте подивимося на заяви, які робить керівництво Російської федерації. Представники Кремля неодноразово заявляли, що і Херсонська, і Запорізька області – це «нові території» Росії, які «вписані в конституцію Росії», і що вони будуть робити все для того, щоб ці території були під контролем Росії.
– А якщо говорити про Дніпропетровську область, чи є загроза якихось наступальних дій з боку Росії в напрямку, на територію Дніпропетровської області?
– По-перше, давайте виходити з того чи виконає Російська федерація завдання з виходу на кордони саме Дніпропетровської області. У разі успіху Росії, зростає загроза проведення будь-яких штурмових дій, розвідувальних дій, і до того ж це зменшує радіус бойового застосування артилерійських та реактивних систем залпового вогню противника для нанесення ударів по нашій інфраструктурі.
– Ви також сказали про те, що в них все окей з набором добровольців, з рекрутингом. Це люди, які добровільно йдуть, чи це добровільно-примусово, з тюрем забирають? Хто ці люди?
– Це дуже цікава картина. На 2025 рік, згідно з російськими планами, приблизно 30% тих людей, які начебто добровільно йдуть в армію – це будуть ті люди, що перебувають під слідством, знаходяться в тюрмах або ті, які відбувають умовний термін покарання. І вказана проблема вже постає для генерального штабу збройних сил Російської федерації – що робити з цими людьми, як з ними працювати. У 2024 році такого контингенту – вони називаються спецконтингент – було 15%, а зараз буде 30%.
Однак їм пропонується висока заробітна плата, дуже великий перший внесок, який вони отримують за підписання першого контракту. У більшості регіонів Росії це понад 2 мільйони рублів, тобто російський військовослужбовець, який підписує контракт, в залежності від регіону, може отримувати від 20 до 25 тисяч доларів буквально за раз.
Для Російської федерації це дуже великі суми. Як наслідок, ми бачимо, у 2024 році план по укомплектуванню за рахунок саме набору на контрактну службу був не просто виконаний, а перевиконаний мінімум на 10 тисяч військовослужбовців. Для нашого розуміння, ця сума, по-перше, включає одноразові виплати від міністерства оборони РФ за підписання контракту, виплати від місцевої влади, виплати від підприємств, де працює цей військовослужбовець. Адже для кожного регіону РФ, для кожного суб’єкта РФ встановлений чіткий план, скільки вони повинні рекрутувати в збройні сили. І на Росії передбачена дуже серйозна відповідальність, якщо цей план не виконується.
– А які плани в Росії на 2025 рік з набору військ?
– Якщо говорити про плани – це 343 тисячі військовослужбовців, йдеться саме про набір за контрактом. Але з досвіду 2024 року ми знаємо, що ці плани змінюються – в більшу сторону. Наприклад, минулого року була мета – набрати приблизно 375-380 тисяч, потім плани змінилися на 430 тисяч, а в результаті вони набрали 440 тисяч військовослужбовців саме за контрактом.
Тут необхідно розуміти, що майже 80% тих, кого набирають за контрактом, йдуть на поповнення бойових втрат. Відповідно, за збереження таких темпів і наступальних дій, і тих втрат, які має противник, ці плани будуть здебільшого дозволяти поповнювати втрати на полі бою.
Крім того, у Москви є актуальні плани з формування нових з’єднань і частин. Насамперед, у Московському, Ленінградському, Південному і Центральному військовому окрузі, там на сьогодні триває і буде продовжуватись протягом року створення нових з’єднань і частин. З’єднання – наприклад, дивізії формуються на базі вже існуючих бригад, які безпосередньо беруть участь у бойових діях на нашій території. Це, по суті, доукомплектування бригади до розміру дивізії. І теж передбачається, що на ці заходи буде залучатися особовий склад, який підпише контракт з міністерством оборони Росії.
– Щоночі росіяни вже, напевно, з вересня запускають БПЛА – щось з них «шахеди», щось з них якісь «болванки». Але все одно це стадо щоночі летить на територію Україну, по різних областях. Зрозуміло, що вони не летять в нікуди, їм, напевно, задані якісь цілі. Чому оці дрони кожну ніч літають, яка мета і на які об’єкти вони, як правило, націлені?
– Розпочнемо з того, чому літають щоночі. По-перше, росіяни суттєво збільшили випуск безпілотних літальних апаратів різних типів. Якщо раніше, в 2023 — на початку 2024 року ми знали тільки один «шахед», потім «Герань-1», «Герань-2» і все. На сьогодні спектр цих безпілотних літальних апаратів такий великий, що навіть не завжди можливо на пальцях однієї руки перерахувати: «Герань-1», «Герань-2», «Гарпія», «Гербера», «Пародія» та інші.
При цьому типи безпілотників, які зараз використовуються, включають бойові ударні, розвідувальні, хибні цілі, які є безпілотниками, але без бойового навантаження, є імітаційні цілі. Фактично, це все загалом просто перевантажує нашу систему протиповітряної оборони. Дуже складно відрізнити, де летить безпілотник з бойовою частиною, а де – без неї.
По-друге, щодо випуску безпілотних літальних апаратів на території РФ. Це Іжевськ, це Єлабуга, це концерн «Калашников». Зараз вони значно збільшили випуск безпілотних літальних апаратів. І саме це дозволяє їм застосовувати за один удар від 150 до 200 безпілотних літальних апаратів.
До речі, в їхніх планах збільшити кількість пускових майданчиків, звідки вони будуть запускати безпілотні літальні апарати по нашій території. За підрахунками російського командування, у разі виконання планів на перше півріччя, вони зможуть запускати одночасно приблизно 500 безпілотних літальних апаратів.
Наступне – про можливі цілі. Цілі не змінилися. Я пам’ятаю документи Російської федерації, які датуються осінню 2023 року, де були чітко визначені основні цілі, по яких будуть застосовуватися безпілотні літальні апарати, крилаті та балістичні ракети. Це система управління Збройних сил, Сил Оборони, це все, що стосується авіації і наших аеродромів. Це – найбільш критичні елементи нашої інфраструктури, в тому числі енергетична система, газотранспортна система – те, що ми спостерігаємо зараз. І один із пріоритетів – наші підприємства оборонно-промислового комплексу – там, де виготовляється озброєння, де ми наростили випуски багатьох видів зброї, боєприпасів, безпілотних апаратів та систем.
Основні пріоритети залишаються. Атаки на енергетику ми вже бачили, на теплоелектростанції – ви пам’ятаєте, наскільки потужними були удари в Харківському регіоні, щоби вибити всю систему забезпечення теплом нашого населення. Були удари по енергосистемі, причому агресор дещо змінив свою тактику та підходи, якими він зараз теж дуже активно користується. Це підхід, який стосується чіткого визначення і планування – так званий таргетинг, щоб досягти найбільшого ефекту.
І останнім часом потерпає наша газотранспортна система і наші газові родовища. Противник розуміє – це те, що йде для нашого населення, для забезпечення своїм газом своїх потреб. За останній час вони намагаються знищити саме цю спроможність України.
– Що стосується ударів по газотранспортній системі. Вони хочуть нас просто залишити без газу чи вони хочуть нас ще додатково змусити, щоб ми відновили у якийсь спосіб транзит їхнього газу?
– Можливо, але, наприклад, якщо говорити про Львівську область, удари наносились, по тих наших підземних газосховищах, де зберігається газ. Зараз уже було три удари по наших родовищах для того, щоби позбавити нас можливості видобувати газ. І при цьому удари наносяться по наземній інфраструктурі – по компресорних станціях, газоперекачуючих станціях – по тій, яка дозволяє або піднімати газ на поверхню, якщо це у сховищі, або викачувати газ з наших недр.
І це ще дуже потужний елемент тиску не тільки на уряд України, а й на наше населення. Дивіться, що відбувається в Одесі, коли вона майже повністю залишається без світла. Я пам’ятаю 2023 рік, коли ти приїжджаєш в Одесу, ідеш по Дерибасівській, а там все гудить від генераторів, щоб забезпечити світлом. Це дуже непросто для населення. І росіяни розраховують, що це буде впливати на населення. І однозначно Російська федерація в інформаційному плані буде використовувати це для дестабілізації ситуації.
– Колись в опалювальний сезон 2022-2023 року росіяни спочатку раз на 7 днів запускали ці «Х-шки» чи «калібри», в денний час, по 50-100 ракет по наших об’єктах енергетики. Потім цей інтервал збільшився до 10 днів, потім – до 14 днів. Вночі ще вони потім запускали – не кожну ніч – «шахеди», які теж добивали нашу енергетику.
Була більш-менш зрозуміла якась системність їхніх ударів, які вони наносили в березні минулого року. Вони робили ставку на регулярність, на масовість і на малий інтервал між обстрілами. І вони справді за 3-4 тижні зробили для нас важку ситуацію – світла було мало.
Зараз вони запускають «шахеди», причому вони використовують мінімум ракет для ударів по нашій енергетиці. Який їхній зараз задум та план? Може, вони відмовились від того, щоб нас залишити без світла і зробити тут блекаут? Я не розумію їхнього задуму.
– А воєнна розвідка України розуміє. По-перше, удари стали комбінованими. По-друге, і росіяни, і ми навчилися нормально планувати ураження об’єктів, при цьому витрачаючи меншу кількість ракет, безпілотних літальних систем, для досягнення максимального результату. По-третє, вибираються ті пріоритетні об’єкти, ураження яких буде мати найбільший ефект.
До того ж удари не просто комбіновані – вони скоординовані в часі: йдуть ракети, безпілотники, знову ракети. Це перевантажує систему протиповітряної оборони. Росіяни розуміють, які наші спроможності, де розміщені наші системи протиповітряної оборони, для того, щоб їх обійти.
Якщо раніше справді запускалось по 70 ракет, вони всі летіли по одному маршруту: заходили через Луганську область і прямували відразу на Київ. Зараз ви такої картини вже не побачите. Ракети заходять з будь-якої сторони, літають по території України, оминають всі засоби і райони протиповітряної оборони і намагаються досягнути цілі.
Тому зараз, навпаки, все стало значно складніше. Нам необхідно проводити маневри сил і засобів протиповітряної оборони. По-друге, ми розуміємо, коли росіяни проводять розвідку об’єктів, за якими об’єктами вони спостерігають. Після удару вони відразу проводять дорозвідку і в короткий термін повторно наносять удари. Це, по суті, добивання тих об’єктів, які вони не вразили за перші і другі удари.
Водночас, коли вони наносили удари 70 ракетами, ефективність не завжди була високою. Наша система протиповітряної оборони дуже добре працювала, коли мала достатню кількість зенітних ракет. Крім того, повторюсь, це були прості прямолінійні удари. Зараз це зовсім інше.
Плюс, якщо тоді вони могли застосувати 20-30 безпілотних літальних апаратів в одному ударі, то зараз це 150. Такий підхід противника потребує зовсім іншої уваги системи протиповітряної оборони і це зовсім інше навантаження на систему. Раніше вони запускали безпілотники пізно ввечері і вони долітали до ранку. А зараз вони можуть запускати безпілотники, починаючи з ранку. Останні тенденції – це запуск безпілотників ввечері, які починають досягати цілі на нашій території, починаючи з 23-ї години і до самого ранку. Тобто це вже йде безперервно, що підвищує рівень існуючої загрози.
– А що у росіян з виробництвом саме ракет?
– Якщо порівняти з 2024 роком, то виробництво ракет суттєво не збільшилось. Але відбувся перерозподіл. Вони стали більше випускати крилатих ракет Х-101, але менше для системи «Калібр», оцінивши, де більша ефективність. Противник також планує збільшити випуск «Кинжалів» і балістичних ракет до «Іскандера» – це саме те озброєння, яке показало себе більш ефективно. Але якщо говорити в абсолютних цифрах, то зростання у випуску ракет у порівнянні з 2024 роком не більше, ніж в 1,2, а в деяких випадках – в півтора раза, якщо ми говоримо саме про високоточне ракетне озброєння.
– Розкажіть, яка є нова інформація щодо солдат з КНДР? Є вони на фронті, немає, майже немає? В якій кількості? І як би ви їх охарактеризували як солдат?
– З середини грудня 2024 року вони беруть безпосередню участь у бойових діях. На першому етапі у них були великі втрати. Їх потім вивели на відновлення, на відпочинок. Втрати – це близько 4 тисячі з 11. Це дуже великі втрати за цей період. Однак приблизно з першої декади лютого їх знову почали активно застосувати на фронті в Курській області.
Але важливо навіть не це. Для нас зараз необхідно здобути інформацію, чи будуть направлені додаткові сили, чи буде просто ротація або поповнення втрат за рахунок інших військовослужбовців, які будуть заведені на місце загиблих і поранених.
І головне – і для Північної Кореї, і для країн Далекосхідного регіону – те, що військовослужбовці КНДР отримали реальний досвід участі в бойових діях з новими технологіями, з новою тактикою ведення бойових дій, із застосуванням артилерії у поєднанні з безпілотними літальними апаратами, з широким застосуванням FPV-дронів, нових засобів радіоелектронної боротьби і нових засобів розвідки. Це дуже потужний досвід, який мало країн у світі мають: ми, росіяни, тепер – ще Північна Корея, і все. Серед багатьох наших партнерів вже є запит на цей досвід.
– Ці північнокорейські солдати були помічені тільки в боях на території Курської області, чи ще десь на інших ділянках фронту?
– Безпосередньо зафіксовані – тільки в Курській області. Але окремі системи озброєння з КНДР, йдеться насамперед про 170-мм артилерійські системи, реактивні системи залпового вогню з Північної Кореї, ми вже спостерігаємо і на нашій території. Чи є там їхні інструктори? Мабуть ні, оскільки росіяни спеціально створили навчальний центр в артилерійському училищі, де проходять підготовку вже безпосередньо розрахунки збройних сил Російської федерації для використання північнокорейських систем.
У нас була підтверджена інформація, що військовослужбовці КНДР надавали допомогу і брали участь у плануванні нанесення ударів із використанням балістичних ракет їхнього виробнитцва, тому що це більш складний комплекс, але це відбувалося з території Росії.
– Чия була загалом ініціатива – направити північнокорейські війська на допомогу Росії у боях? Це ініціатива, яка надходила від Росії, яка просила допомогти. Чи це лідер КНДР сам захотів, з якихось своїх мотивів – наприклад, для здобуття досвіду?
– Це складно сказати, оскільки обидві сторони зацікавлені в такому співробітництві. Вони підписали стратегічний договір, яким зобов’язалися допомагати один одному. Вони мають від цього зиск – як Росія, так і КНДР. РФ отримає те, що їм потрібно для ведення війни, а Північна Корея – підвищення свого бойового потенціалу.
Коли я говорю про Північну Корею, йдеться про технології, про нові види озброєння, авіацію, поповнення боєприпасів. Вони віддають Росії свої старі боєприпаси, але натомість вони запустили випуск нових і просто оновлюють свої арсенали. І найцінніше, що отримує Пхеньян – це технології і досвід військовослужбовців у введенні сучасних бойових дій.
Росія, своєю чергою, отримала те, що вона потребує на війні. Боєприпаси різного калібру, зокрема 122 мм, 152 мм, реактивні снаряди до систем залпового вогню. Це те, чого не вистачає Російській федерації, оскільки Москва не може суттєво наростити випуск цих боєприпасів своїм ВПК.
Ми фіксуємо і зараз постачання боєприпасів з КНДР на територію Росії. Вони йдуть і морським шляхом, і залізничним шляхом, потім направляються на арсенали, що знаходяться ближче до України (Московський округ, Південний військовий округ), а вже звідти – безпосередньо на поле бою.
– Щось регулярно прилітає на російські НПЗ. Ми бачимо регулярно в новинах, що на один НПЗ щось прилетіло, і інший – хтось атакував. Чи є у нас розуміння, яка частка їхніх нафтопереробних потужностей вибита у результаті цих пошкоджень та прильотів?
– Є. Ми зараз працюємо за стандартами НАТО. Стандарти НАТО чітко передбачають певні етапи проведення такої роботи. Це й аналіз центрів тяжіння, це й безпосередньо таргетинг або визначення цілей, найбільш критичних місць, куди необхідно наносити удари. Потім аналіз результатів ударів. З цього складається вся картинка, якого ефекту ми досягли. Ми намагаємося досягти найбільшого ефекту по тих критичних об’єктах, які вибираються для уражень.
І насправді йдеться не тільки про НПЗ чи бази зберігання пально-мастильних матеріалів. У нас є й інший спектр цілей, які ми обираємо для нанесення ударів. Якщо ми говоримо про військові об’єкти – наше завдання їх знищити. Якщо ми говоримо про військово-промисловий комплекс – завдання або знищити, або перервати лінійку виробництва, тобто відкласти це виробництво на певний період часу. Оскільки повністю знищити об’єкт, а тим паче – такі потужні об’єкти оборонно-промислового комплексу, які є на території Росії, дуже складно. Адже це дуже великі і об’ємні підприємства. Однак ми визначаємо ті критичні елементи, по яких необхідно наносити удари.
Це також інші військові об’єкти, наприклад, ті ж самі об’єкти протиповітряної оборони противника, тому що без їхнього знищення ми не зможемо наносити свої удари – так званий deep strike. Це комплекс заходів, який проводиться усіма нашими Силами оборони під координацією Генерального штабу.
І ми маємо результат – є зниження, наприклад, виробництва на нафтопереробних заводах. Воно не таке суттєве, як би ми хотіли, але все одно дає свій вплив. Це зниження впливає на постачання критичних пально-мастильних матеріалів для ворожих військ, авіації.
Результати позначаються на військових об’єктах противника, наприклад, Чорноморський флот РФ. Ми змусили всі бойові кораблі і підводні човни повністю перейти з території Крима безпосередньо на територію Росії. Йдеться і про нанесення ударів по місцях зберігання боєприпасів, керованих авіаційних бомб і ракет, що не дозволяє росіянам у повній мірі використовувати свій бойовий потенціал. Тобто НПЗ, місця зберігання пально-мастильних матеріалів – це тільки одна із груп цілей, які необхідно уразити для зменшення бойового потенціалу і забезпечення угруповання російських військ на нашій території.
– Чи були під час цих трьох років великої війни якісь операції, які планували росіяни, але які вдалось відвернути, недопустити ?
– Поки ще рано про це говорити, тому що більшість операцій, які планувалися до проведення і не відбулися – це були операції другої половини 2024 року — на початку 2025 року. Своєчасне викриття цих планів відбулося тільки тому, що всі засоби воєнної розвідки працювали в одному напрямку, і, як наслідок, нам вдалось вжити адекватні заходи. Нам стало відомо про підготовку і розробку противником безпосереднього плану проведення наступальних дій мінімум на двох напрямках, які не відбулися в період другої половини 2024 року — на початку 2025 року.
Поряд з цим є ще один важливий момент: за рахунок того, що ми можемо своєчасно викривати ці плани, здійснюється перегрупування і відповідна реакція з боку наших сил. Зараз найбільш критичний напрямок – напрямок зосередження основних зусиль Російської федерації – це Донецька область, зокрема – південно-західна частина Донецької області, Покровськ і вся агломерація наших населених пунктів, щоб у разі успіху росіяни змогли продовжити наступальні дії у різних напрямках. У тому числі і в напрямку Дніпропетровської області, на північ – в напрямку Краматорська та Слов’янська.
Але навіть після того, як плани Російської федерації стають відомими і вони розуміють, що вже не зможуть провести ту чи іншу операцію – це не означає, що вони відмовляються від проведення такої операції. Вони здійснюють перегрупування, інші підготовчі заходи, війська починають займатися бойовою підготовкою, підготовкою саме до виконання тих планів, які були напрацьовані. Тож викриття планів противника – це ще не означає повну відмову Російської федерації від їхньої реалізації.
