Цієї неділі, 23 лютого, у Німеччині відбудуться дострокові парламентські вибори. Вони мають дати відповідь на питання, якою буде подальша стратегія Берліна на тлі російської війни та тиску з боку США. Детальніше – у матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
Рейтингові інтриги
Емоційна складова виборів та проблема мігрантів
Варіанти коаліцій та холодні розрахунки
Війна та підтримка України
Вибори в Німеччині відбуваються у неспокійний час. У країні в розпалі політична криза – три правлячі партії (соціал-демократи на чолі з канцлером Олафом Шольцом, «Зелені» та «Вільні демократи») не змогли ні втримати коаліцію, ні знайти відповідь на виклики, з якими стикається Німеччина та Європа. До російської агресії проти України тепер додається жорстка політика нового президента США Дональда Трампа з його прагненням ігнорувати європейські (та українські) інтереси в переговорах з Росією.
Все це робить цьогорічні вибори важливішими, ніж будь-коли. Новому німецькому уряду доведеться швидко вирішувати нові проблеми і водночас долати старі. Бажання і наміри для цього є, проте з їхнім втіленням у життя не все так просто. Хоча б тому, що це одні з найменш передбачуваних виборів у сучасній історії Німеччини.
Рейтингові інтриги
Після чотирьох років в опозиції «християнські демократи» (ХДС/ХСС) мають великі шанси повернутися до влади. За даними опитування ZDF-Politbarometer, у них наразі найвищі рейтинги – 30%. Далі йде праворадикальна, за оцінками багатьох експертів – неофашистська, «Альтернатива для Німеччини» з 20%, члени нинішньої коаліції, Соціал-демократична партія та «Зелені» – 16% та 14% відповідно.
Водночас інтриги додає те, що вперше за багато років на грані проходження у німецький парламент аж три партії – Ліві, «Союз Сари Вагенкнехт», який відколовся від «Лівих» та Вільна демократична партія.
Лідерка «Альтернативи для Німеччини» Алісе Вайдель під час дебатів 13 лютого (фото: Getty Images)
Найбільше шансів залишитися в парламенті мають «Ліві’, які зуміли осідлати хвилю невдоволення соціальною політикою влади, особливо серед молоді. Їхні рейтинги останнім часом тільки зростають. В інших двох партій – проблеми, каже РБК-Україна політолог-міжнародник, аналітик в Західному Інституті в Познані Віктор Савінок.
«Вільні демократи своїми нинішніми рейтингами платять за участь в уряді Олафа Шольца. З одного боку, мабуть, виборці хочуть їх покарати за те, що вони спричинили падіння правлячої коаліції. З іншого боку, в умовах, коли більшість населення занепокоєна своїм добробутом, «вільні демократи» обіцяють зниження податків, але перш за все, для багатших верств. Відповідно, це не знаходить розуміння у більшості населення», – сказав виданню Савінок.
«Союз Сари Вагенкнехт» намагався створити собі імідж «Альтернативи для Німеччини», але з більшим акцентом на соціальну політику. І справді, частково це вдалося під час місцевих виборів у вересні минулого року у трьох східних землях Німеччини. Але зараз виборці схильні голосувати за «оригінал», а не за «сурогат». Крім того, у передвиборчій кампанії Вагенкнехт концентрується на темах зовнішньої політики, які не так сильно цікавлять населення.
При цьому 28% виборців ще не визначилась, за кого віддати свій голос, свідчать дані ZDF. Ще складнішою ситуацію робить високий інтерес до виборів. 87% респондентів відзначили високу зацікавленість тим, що відбувається (на попередніх виборах було 76%), тому варто очікувати і високої явки.
Згідно з опитуванням YouGov від 18 лютого, 13% німців планують прийняти рішення в найближчі кілька днів, а 7% навіть – в день голосування.
Емоційна складова виборів та проблема мігрантів
Цьогорічна виборча кампанія у Німеччині відбувається навколо трьох ключових тем: міграція, економіка та безпека, розповів РБК-Україна екс-консул України в Мюнхені, а нині канцлер Українського вільного університету Дмитро Шевченко.
«Влада говорить про те, що вона робила все правильно, що не було інших альтернатив. ХДС/ХСС, звичайно, владу критикує. Протестні настрої серед населення високі, це видно по відсотках рейтингів «Альтернативи для Німеччини», – зазначив він.
Міграційне питання у Німеччині на порядку денному давно. До великої хвилі біженців з Сирії у 2015 році поступово додалися інші – з низки країн Африки, Близького Сходу та Азії. Звісно, після 2022 року додалися біженці з України. Емоції довкола проблеми мігрантів розбурхала і низка терактів, які сталися у Німеччині протягом останнього часу.
Напередодні Різдва виходець з Саудівської Аравії на авто в’їхав у натовп на ярмарку Магдебурга. Загинуло 5 людей, ще понад 200 отримали поранення. 23 січня у місті Ашаффенбург від ударів ножем загинули двоє, зокрема, дворічна дитина, ще троє людей отримали поранення. Напади здійснив виходець з Афганістану.
Навіть перед самим початком Мюнхенської безпекової конференції із безпекою було не все добре. 13 лютого прохач притулку з Афганістану врізався у профспілкову демонстрацію, серйозні травми отримали три десятки людей, двоє загинули, зокрема дворічна дитина.
Традиційно на темі міграції та безпеки заробляла політичні бали ультраправа «Альтернатива для Німеччини». Але цього разу за проблему взялися і християнські демократи. Після теракту в Ашаффенбурзі їх лідер Фрідріх Мерц вніс на розгляд парламенту законопроект, що передбачає низку жорстких кроків. Серед них дозвіл федеральній поліції висилати іноземців, яких влада Німеччини зобов’язала залишити країну.
Проблема в тому, що партія Мерца наразі перебуває в опозиції, а члени коаліції не захотіли голосувати за таку ініціативу з різних причин. Єдині, хто підтримав Мерца – «Альтернатива для Німеччини». Тим самим у країні мало не стався тектонічний зсув. Справа в тому, що досі серед німецьких політиків існував консенсус: ні в якому вигляді не співпрацювати з АдН. Погоджуючись на підтримку від «Альтернативи», Мерц де-факто порушив це табу.
Поки що причин для занепокоєння немає. Зрештою, законопроект було провалено. Мерц зіштовхнувся з критикою як всередині партії, так і від політичних опонентів та суспільства. 2 лютого в Берліні на вулиці вийшли 160 тисяч протестуючих проти зняття «брандмауера» проти АдН. Тож загалом консенсус проти ультраправих ще зберігається.
Мітинг в Берліні проти співпраці ХДС/ХСС з «Альтернативою для Німеччини» (фото: Getty Images)
Звісно, залишається фактор Трампа. Після перемоги на виборах у США команда нового президента почала відкрито підтримувати АдН. Близький соратник Трампа Ілон Маск провів із лідеркою партії Алісе Вайдель онлайн-інтерв’ю на своїй платформі X. А віце-президент США Джей Ді Венс на Мюнхенській конференції критикував німецькі партії за відмову співпрацювати з АдН, а потім зустрівся з Вайдель особисто. Втім, поки видається, що подібні кроки грають швидше на мобілізацію противників ультраправих, ніж на ріст їх популярності.
Разом з тим, проблему міграції розуміють усі партії. І мова йде не лише про безпековий аспект. «Всім відносно зрозуміло, що міграційна політика у сукупності з доволі щедрою соціальною політикою німецької держави призвела до кризової ситуації. Тому що біженців і «соціальних мігрантів» (тих, які отримують соціальні виплати) дуже багато. Економічних мігрантів теж багато, але вони вигідні. Держава на даний момент ще витримує, але усі розуміють, що так довго тривати не може», – сказав виданню Дмитро Шевченко.
Це важливо і в контексті українських біженців, яких у Німеччині перебуває близько мільйона. «Про зменшення виплат для українців говорять ХДС, «Вільні демократи». Про додаткову мотивацію, тобто, грубо кажучи, змушення до виходу на роботу, в принципі говорять всі», – зазначив співрозмовник РБК-Україна.
Варіанти коаліцій та холодні розрахунки
Вже зрозуміло, що християнські демократи отримують найбільше мандатів. Це фактично гарантуватиме Фрідріху Мерцу посаду канцлера. Але для цього треба буде сформувати коаліцію – і станом на зараз неясно, хто стане потенційними партнерами ХДС/ХСС.
«Найбільший запит і в самих цих партіях, і в суспільстві – це коаліція ХДС/ХСС з вільними демократами. Це неможливо, на жаль. «Вільні демократи», навіть якщо пройдуть п’ятивідсотковий бар’єр, навряд чи наберуть достатню кількість голосів», – підкреслив Шевченко.
Ще один варіант – широка коаліція між ХДС/ХСС та соціал-демократами. Та якщо судити за рейтингами, поки що мандатів у двох партій може бути недостатньо. Тому ймовірно, що до коаліції доведеться залучати третю партію, а це апріорі зробить таке об’єднання нестійким.
Навіть серед двох головних партій багато протиріч щодо другої за важливістю теми для німців – економіки. Вже другий рік поспіль Німеччина переживає економічний спад. Причин цьому багато, починаючи від подорожчання енергоносіїв, які раніше закуповувалися в Росії задешево, до конкуренції на світових ринках з Китаєм та інших чинників. Це само по собі є проблемою. А в майбутньому ще потрібно буде знайти додаткові кошти на оборону та безпеку, чого вимагає і Єврокомісія, і Трамп – в рамках перегляду зобов’язань Німеччини в НАТО.
Соціал-демократи пропонують соціальні видатки для стимулювання економіки. Приміром, за їх планом, держава компенсує 10% приватних інвестицій у розширення або модернізацію виробництва. Також вони обіцяють стабільні пенсії, зниження податкового навантаження для родин з дітьми, захист від звільнень, збільшення мінімальної зарплати. Кошти на це все партія Шольца хоче де-факто позичити. А для цього потрібно скасувати так зване «боргове гальмо». Це закріплене у Конституції Німеччини обмеження без нагальної потреби збільшувати державний борг..
Мерц та християнські демократи пропонують інший рецепт. У їх програмі – велика податкова реформа, яка має знизити відрахування із зарплат з 48% до 40%: менші податки для підприємців, підвищення верхньої шкали прибуткового податку та неоподатковуваної частки доходу та деякі інші кроки. Все це не дуже узгоджується із ідеями Шольца.
Разом з тим, в умовах, коли мейнстрімні партії мають не так багато вибору, межі компромісу можуть бути досить широкими. Тим більше, що великі коаліції для Німеччини – звична практика
«Ми це бачили впродовж канцлерства Меркель. Нагадаю, 12 з 16 років її урядування – це роки великої коаліції. Тож, не можна виключати, що попри ці розходження, вони домовляться. Принциповим питанням, яке буде порушуватися під час цих перемовин, якщо до них дійде – яким є майбутнє конституційних приписів про так зване боргове гальмо», – зазначив Савінок.
Агітаційні плакати. Ліворуч – Шольц з написом «Канцлер для 15 євро мінімальної зарплати». Праворуч – Мерц з написом «Сильний канцлер. Сильна Німеччина» (фото: Getty Images)
Якщо до парламенту пройдуть вільні демократи, сформувати велику коаліцію за їх участі буде простіше. Якщо ж їх не буде у наступному скликанні, єдиним можливим партнером залишаються «Зелені», у яких традиційно лівіші погляди. Однак і така коаліція можлива.
«Є приклади і вони дуже успішні. Найбільш показовий – це земля Баден-Вюртемберг, де на земельному рівні чорні (ХДС) і «Зелені» разом створювали уряд і доволі успішно провадили політику», – зазначив Шевченко.
Однак все це робить партійні союзи вкрай неповороткими. Членам коаліції доводиться постійно шукати компроміси, а це означає відсутність радикальних реформ у внутрішній політиці та економіці. Як це може працювати – яскраво видно на прикладі нинішнього уряду Шольца.
Війна та підтримка України
Для Києва є і хороші новини. Практично всі «мейнстрімні» партії розуміють безпекові виклики, які постали перед Європою, та необхідність підтримувати Україну.
«Що стосується політики безпеки, то Мюнхенська безпекова конференція стала холодним душем для Німеччини і для Європи: що їм треба більше замислюватися про власну архітектуру безпеки, інвестувати в оборонну і в безпекову складову, оборону. І це стосується також війни в Україні «, – зазначив виданню Шевченко.
Позиція Шольца щодо підтримки України відома. За його канцлерства Німеччина стала другим донором для Києва за розмірами фінансової допомоги. Водночас Шольц неохоче надає Україні озброєння, що можуть змінювати ситуацію на полі бою. Приміром, він так і не дав згоди надати далекобійні ракети Taurus.
Християнські демократи досі були більш рішучими, принаймні в риториці. Мерц регулярно критикує Шольца якраз за нерішучість. 24 січня він заявив, що припинення війни Росії проти України буде одним із стратегічних пріоритетів очолюваного ним уряду. При цьому Мерц підкреслив, що Україна повинна «виграти війну».
«Перемога означає відновлення територіальної цілісності з демократично легітимним урядом, що здійснює власний державний суверенітет», – сказав Мерц.
За його словами, Україна повинна бути вільною у виборі своїх політичних і військових альянсів, очевидно, маючи на увазі рух до ЄС та НАТО.
Принаймні, з цієї точки зору для України вибори в Німеччині мають принести позитивні зміни. Але ці зміни мають відбуватися швидко. А до цього в Берліні не звикли. У ситуації, коли міжнародне становище через дії Путіна і Трампа змінюється щодня, зволікання може небезпечне. Тим паче, що за позицією Німеччини стежить вся Європа, а сценарій затяжних переговорів про коаліцію в головній економіці Європи – найгірший з можливих.
При написанні матеріалу використовувались дані опитувань ZDF та YouGov, публікації Frankfurter Allgemeine Zeitung, Handelsblatt, DW, Spiegel, коментарі екс-консула України в Мюнхені, канцлера Українського вільного університету Дмитра Шевченка та політолога-міжнародника, аналітика в Західному Інституті в Познані Віктора Савінка.
