Після Другої світової війни антисемітизм у СРСР набув державного рівня. Проголошення Держави Ізраїль лише посилило ворожість радянського режиму.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів історик Василь Расевич.
Він пояснює, що спершу Радянський Союз підтримував створення Ізраїлю, допомагав йому зброєю та голосував за його утворення в ООН. Однак після того, як країна обрала західний вектор розвитку, Сталін різко змінив курс і перетворив Ізраїль на «ворога соціалізму».
«Будь-які прояви єврейської ідентичності, які виходили поза рамки радянської доктрини, нещадно придушувалися. Особливо гострою стала реакція на єврейську тему після появи держави Ізраїль, на яку, до речі, Сталін дуже розраховував. Країна ж обрала західний вектор розвитку і відмовилася бути радянським сателітом», — говорить історик.
СРСР почав активно підтримувати арабські країни у війнах проти Ізраїлю, використовуючи «палестинську карту» для дестабілізації Близького Сходу. Всередині країни це супроводжувалося зростанням недовіри до євреїв та новими хвилями дискримінації.
«Спершу, голосуючи в ООН, СРСР обстоював ідею існування двох держав – арабської і єврейської. Але потім почав заявляти, що Ізраїль «став плацдармом сіонізму і американського імперіалізму». Що його треба якщо не знищити, то дуже істотно обмежити. Недовіра до євреїв в середині країни зросла в рази. А зі зміцненням сіоністського руху в СРСР почали підозрювати євреїв в нелояльності», — зазначає Расевич.
Будь-які прояви єврейської ідентичності, що виходили за рамки радянської доктрини, жорстко придушувалися. Євреїв переслідували, репресували та звинувачували у нелояльності, а пропаганда малювала їх як агентів «сіонізму та американського імперіалізму». Ця політика зберігалася аж до розпаду СРСР, заклавши фундамент довготривалої ворожнечі між радянською системою та Ізраїлем.
Раніше РБК-Україна писало, що радянська влада свідомо замовчувала нацистські злочини в Бабиному Яру, керуючись антисемітськими та українофобськими мотивами, що були частиною її політики. Історик Анатолій Подольський зазначає, що масштаби трагедії навмисно приховувалися, а євреїв не дозволяли виокремлювати серед жертв Другої світової війни. На відміну від нацистів, які відкрито заявляли про свою політику знищення євреїв, у СРСР антисемітизм існував у завуальованій, але глибоко вкоріненій формі.
Також ми розповідали, що Радянський Союз прагнув сформувати нову історичну спільність — «радянський народ». Водночас у радянській пропаганді Голокост подавався як трагедія всіх радянських громадян, а не окремо єврейського народу.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.
