До Дня Головного управління розвідки Міноборонич України (7 вересня) РБК-Україна зібрало найзнаковіші операції, проведені за участю цього відомства. За рік співробітникам спецслужби вдалося пошкодити чи знищити російські НПЗ, аеродроми, об’єкти ВПК та військових злочинців, де б вони не знаходилися.
Росія регулярно обстрілює Україну далекобійними ракетами та дронами, завдаючи ударів по всій території країни. Україна довгий час не могла відповісти тим же, для чого просила та продовжує просити у західних партнерів зброю дальньої дії.
Паралельно з цим українські виробники взялися за розробку власного «дальнобою» і вже за короткий проміжок часу перші зразки стали бити по стратегічних цілях далеко в тил Росії. Щоб протистояти супротивникові, у якого кратно більше коштів, ресурсів і людей, Сили оборони змушені вдаватися до різних способів, як послабити військовий потенціал ворога не лише на передовій, а й усередині країни.
НПЗ та нафтобази Росії – вибухають і виходять з ладу
Перші вибухи на нафтопереробних заводах та базах у Росії почали звучати на початку 2024 року. У російській пресі періодично повідомляли про «бавовну» на НПЗ та запевняли, що наслідки ліквідовано, а підприємства не постраждали. Але довго приховувати підсумки українських атак не вийшло, тим більше, їхня дальність зростала у геометричній прогресії.
Наприклад, вже 31 січня українські розвідники успішно вдарили дроном по НПЗ «Невський мазут» у Санкт-Петербурзі, який знаходиться трохи більше ніж за 800 км від України, якщо рухатися по прямій. У цій операції примітно те, що безпілотник намагалися збити за допомогою ЗРК С-400 – чи не найефективнішою протиповітряною системою, яка є на озброєнні РФ. Проте, по дрону із С-400 потрапити не змогли і БПЛА успішно «впав» на один із резервуарів, хоча пропагандисти повідомили, що на завод посипалися уламки від безпілотника.
«Показовим є те, що для поразки наших дронів вони використовували саме С-400. Дуже цікаво, як працює це російське ППО, оскільки після нібито збиття дрона він все одно впав на територію нашої цілі», — пояснило джерело в спецслужбах.
Про наслідки традиційно промовчали – губернатор Санкт-Петербурга Олександр Беглов назвав подію «інцидентом» і заявив, що нічого не постраждало. Працівники НПЗ були більш конкретні в описі наслідків – записуючи відео, один із петербуржців коментує: «Рознесло, нах*й, півбази».
МНС у Санкт-Петербурзі (фото: Getty Images)
23 березня інцидент стався вже в Самарській області (близько 900 км від України), на Новокуйбишевському НПЗ, що входить до структури корпорації «Роснефть». Завод був одним із найбільших постачальників та основних виробників для реактивних двигунів, а потужність підприємства – 8,3 млн тонн нафти.
Спочатку про вибухи повідомили місцеві Telegram-канали, інформація швидко розійшлася соціальними мережами і пізніше з’явився коментар від влади. Вона повідомила, що НПЗ був атакований безпілотниками, внаслідок чого спалахнула колона первинної переробки нафти. Наступного дня представники заводу написали, що його тимчасово закрито. У ГУР не повідомляли, чим вдарили по підприємству, обмежившись парою слів.
«Ми можемо лише констатувати, що інцидент там був. У тому числі цей об’єкт використовується у військових цілях», – заявив представник ГУР Андрій Юсов.
2 квітня українські спецслужби перевершили самих себе і атакували завод первинної переробки нафти в місті Нижньокамськ (Татарстан), що знаходиться більш ніж за тисячу кілометрів від України. Паралельно з цим дрони вдарили по підприємствах у Єлабузі та Нижньокамську. Пізніше стало відомо, що в Єлабузі БПЛА вразив завод зі збирання іранських дронів, які в Росії називають «Герань-2».
Завод атакував український далекобійний дрон – від удару постраждала установка первинної обробки нафти, внаслідок чого виникла пожежа. Потужність установки – 8 млн тонн нафти, що становить 2,6% від загальної річної переробки РФ. Завод у Татарстані входить до п’ятірки найбільших НПЗ Росії.
Місцева влада у властивій їм манері повідомила, що ані в Єлабузі, ані в Нижньокамську особливих пошкоджень не було, але місцеві жителі з ними не погоджувалися і публікували відео з пожежами та зруйнованими будинками. Джерела РБК-Україна в ГУР повідомили, що спецоперація стала можлива завдяки спільним діям розвідки та СБУ.
«Продовжуємо систематично працювати над тим, щоб у Росії було все менше можливостей фінансувати загарбницьку війну проти України. Ми і надалі перекриватимемо кисень країні-бензоколонці, щоб мінімізувати надходження нафтодоларів до військового бюджету Росії», — заявило джерело.
Новошахтинський НПЗ (фото: РосЗМІ)
20 квітня відбулася чергова атака – цього разу вдарили по нафтобазі «Лукойл» у Смоленській області (близько 300 км). Губернатор області Василь Анохін підтвердив, що під удар потрапив «об’єкт паливно-енергетичного комплексу», а очевидці прямо заявили, що безпілотники уразили базу компанії «Лукойл-Центрнафтопродукт», яка знаходиться у Кардимово.
Пізніше у російському міноборони заявили, що нафтобазу атакували близько 50 безпілотників і всі вони були збиті. Однак кадри резервуарів, що горять, під звуки вибухів говорять про інше. «Нафта» гірше горить, а от «Лукойл» горить оху*тєльно», — коментують відео очевидці.
28 серпня дрони українських розвідників вдарили по нафтобазі ФДКУ «Зеніт» у районі Котельнича Кіровської області – це знову понад тисячу кілометрів від українських кордонів.
«Атаку на нафтобазу було здійснено дронами-камікадзе українського виробництва», – повідомило РБК-Україна джерело в ГУР.
Місцеві Telegram-канали писали про серію вибухів та пожежу, яка виникла у двох резервуарах нафтобази. «ФДКУ «Зеніт» є об’єктом ворожого ВПК та забезпечує паливом окупаційні війська ЗС РФ», – додало джерело.
Це далеко не весь перелік атак за останній рік. З січня 2024 року українські Сили оборони регулярно б’ють по російськму тилу, змушуючи Кремль винаходити різні способи захисту своїх НПЗ. Керівники нафтобаз стали масово скуповувати РЕБи та захисні щити, але удари тривали практично щомісяця.
Всього за січень спецслужби атакували нафтобазу «Орелнафтопродукт» у місті Орел, «Петербурзький нафтовий термінал», нафтобазу в Клинцях Брянської області, у лютому була вражена нафтобаза «Польова» у Курській області, у березні – НПЗ «Перший завод» у Калузькій області, завод нафтопродуктів у Ростовській, склад МПП Михайлівського гірничо-збагачувального комбінату у Курській та «Білгороднафтопродукт» у селі Довге Губкинського міського округу.
У квітні прогриміли дві відомі операції – удар по «Лукойлу» у Смоленській області та атаки на НПЗ у Нижньокамську та заводу зі збирання іранських дронів у Єлабузі. У травні вибухи лунали на НПЗ у Туапсе в Краснодарському краї, Волгоградському НПЗ Калузької області та Рязанському НПЗ. У червні українські спецслужби атакували нафтобазу у Білгородській області, а у липні – нафтопереробний завод у Рязані, знову у Туапсе та нафтобазу у Калачі-на-Дону у Волгоградській області.
НПЗ у Нижньокамську (фото: Getty Images)
«Урожайним» для спецслужб став серпень – українські дрони били по нафтобазі «Атлас» у Ростовській області, базі «В’ятка» у Кіровській області, нафтобазі Губкінську у Білгородській області, нафтобазі «Кавказ» у Пролетарську та в Санкт-Петербурзі.
У більшості випадків ГУР та СБУ офіційно не говорять про свою причетність до операцій, але джерела РБК-Україна у спецслужбах регулярно повідомляють про нові та нові удари по російській нафтопромисловості і не тільки. Якийсь час західні союзники України навіть намагалися зупинити ці атаки, заявляючи, що вони можуть вплинути на світову економіку. Але невдовзі ці дискусії затихли.
Енергетична та портова інфраструктура
2 березня у російському Єкатеринбурзі на території електропідстанції пролунав потужний вибух. Очевидці повідомили про яскравий спалах та гуркіт у районі підстанції «Калінінська». Пропагандисти спочатку довго не могли визнати, що вибухнула саме електропідстанція, а потім заявили, що на ній сталося коротке замикання.
Варто додати, що це підприємство давало електроенергію для трьох російських оборонних заводів, а отже, як і у випадку НПЗ, є законною військовою ціллю для України. Проте в ГУР повідомили, що до «інциденту» причетні самі росіяни.
«На території Росії є справді небайдужі громадяни, які не можуть миритися з путінською диктатурою і роблять все можливе для того, щоб власну територію та країну звільнити скоріше єдиним законним способом від кривавого путінського режиму», – додав Андрій Юсов.
Росія вперше вдарила по енергетичній інфраструктурі України 10 жовтня 2022 року. За фактично два роки атак по ТЕС та трансформаторним підстанціям у країні утворилася досить критична ситуація з енергетикою. Згодом Київ зміг дати свою відповідь. Перший вибух пролунав 9 січня 2024 року на підприємстві «Ореленерго» – очевидці повідомили, що дрон «упав» на будівлю, а джерела РБК-Україна додали, що це робота ГУР.
Згодом був Єкатеринбург, а потім – 2 квітня невідомі підірвали електропідстанцію в окупованому Севастополі. Місцеві писали про нічні вибухи і блекаут на півміста. «Губернатор» міста Михайло Развожаєв, як це прийнято у росіян, відразу ж повідомив, що «бавовна» – це технологічне порушення на підстанції.
Потім 15 квітня була масштабна атака безпілотників по підстанціям у восьми областях РФ внаслідок спільної операції ГУР, СБУ та ССО, 20 квітня дрони вдарили по електропідстанції у Брянській області, а в липні вибух пролунав на двох підстанціях у Білгородській області, внаслідок чого зупинилася робота електрометалургійного комбінату у Воронежській області.
Українські спецслужби також не забули про окуповані українські та російські порти. У грудні 2023 року у Феодосії атакували «Морський нафтовий термінал». На його території було розташовано близько 30 резервуарів з паливом, яке йшло на потреби російських військових. Пізніше журналіст російського Радіо Свобода Марк Крутов опублікував супутниковий знімок після атаки, заявивши, що «видимих пошкоджень не зафіксовано».
Аеродроми
За два з половиною роки великої війни українці самі того не бажаючи запам’ятали назви російських аеродромів – Саваслейка, звідки злітають МіГи, Морозовськ, Оленья. Коли ці слова стали фігурувати не лише у попередженнях українських Повітряних сил про виліт літаків, а в новинах про атаки, їхня згадка почала викликати не лише негативні емоції.
16 серпня українські сили вдарили дроном-камікадзе по аеродрому «Саваслейка» в Нижньогородській області. Результат не міг не тішити – безпілотник знищив літак МіГ-31К, два літаки Іл-76 та пошкодив близько п’яти інших носіїв російських ракет. У міноборони, як завжди, заявили, що «інцидент» вичерпаний і суттєвих пошкоджень немає, але джерела РБК-Україна говорять про протилежне.
Ще одна результативна атака відбулася 27 липня — український безпілотник ударив по «Оленьї» у Мурманській області. Як результат – пошкоджені стратегічні бомбардувальники Ту-22М3. Цієї ж ночі були атаковані два аеродроми — в місті Енгельс Саратовської області та в «Дягілєво» Рязанській. Росіяни дуже болісно переживають кожен удар по летовищу, тому що їхня авіація – це інструмент для масштабних обстрілів України. Тому літаки ховають та постійно дислокують. Проте українським силам вдається їх знайти.
Аеродром Енгельс (фото: Getty Images)
Як підтвердження — низка атак по місцях «скупчення». З найзнакових – знищення бомбардувальника Ту-22М3 у Ставропольському краї, удар по аеродрому «Енгельс-2» (мінус три Ту-95МС і семеро військових РФ), «Ейськ» (згоріли два Су-25 і четверо військових РФ, пошкоджені багатоцільові винищувачі Су-30СМ, два військово-транспортні літаки, один літак-амфібія БЕ-200), атака на аеродром Халіно, внаслідок якої українські спецслужби ліквідували керівництво російського 14-го авіаполку, і навіть удар по авіабазі РФ у Сирії.
Об’єкти ВПК
Не менших успіхів українські спецслужби досягли в атаках на військово-промисловий комплекс РФ. Наприклад, щоб пошкоджені літаки було складніше лагодити, 17 квітня безпілотники ГУР ударили по авіаційному заводу імені Горбунова в Казані. Там росіяни виробляли та ремонтували бомбардувальники Ту-22М та Ту-160М.
Джерело РБК-Україна повідомило, що вибухи на заводі пролунали близько 10 години ранку. Перед вибухами спрацювала сирена та робітників почали виводити з підприємства. Офіційно місцева влада не стала повідомляти про пошкодження, але Росавіація заявила, що аеропорти в Нижньокамську та Нижньому Новгороді тимчасово зупиняють свою роботу, що досить красномовно говорить про результати спецоперації.
Одна із знакових атак сталася 11 листопада, коли три з чотирьох дронів вразили Смоленський авіаційний завод – він, серед іншого, виготовляє ракети Х-59. Ще один удар українські розвідники нанесли по Рединінському заводу під Твер’ю. Підприємство виготовляє унікальну продукцію для космічної та авіаційної галузі РФ, зокрема синтетичне авіаційне паливо децилін.
Підприємство в Єлабузі (фото: росЗМІ)
Список атак по ВПК РФ досить довгий — удари по Тамбовському пороховому заводу, Новолипецькому металургійному комбінату (і не один раз), заводу «Базальт» у Тулі, заводу «Щегловський Вал», який виготовляє комплекси «Панцир», Котовському пороховому заводу в Тамбові (по йому били двічі). Щоразу картинка одна й та сама – поки місцева влада запевняє Кремль і громадськість, що все гаразд і «бавовна» суттєвих пошкоджень не принесла, реальність дещо інша.
Зрадники
Окрема категорія операцій українських спецслужб – це ліквідація гауляйтерів, зрадників та військових злочинців. Джерела РБК-Україна, розповідаючи про їхню підготовку та хід, завжди додають: «Вони думали, ми їх не дістанемо».
3 лютого 2024 року в місті Енгельс Саратовської області було вбито командира екіпажу стратегічного бомбардувальника Ту-95, 40-річного майора Олега Стегачова. Того дня він та його друг – командир вогневих установок Сергій стояли біля гаражів, коли пролунали три постріли. Російські пропагандисти, яким, очевидно, було дано команду «гасити пожежу», максимально знецінили цю подію, заявивши, що стався «якийсь побутовий конфлікт». Примітно, що у всіх повідомленнях прокремлівських ЗМІ так і не дали конкретної інформації про те, чи вижив Стегачов.
Натомість конкретику до цього питання внесла українська розвідка. Цього ж дня вона заявила, що Стегачов — командир екіпажу та пілот одного з Ту-95, убитий. Офіційно про смерть свого військового в РФ так і не повідомили, як і не стали її спростовувати. У ГУР не стали говорити про свою причетність до операції, але вкотре згадали про відповідальність за військові злочини: «Ми знаємо ваші імена, адреси, номери автомобілів, звичні маршрути та звички».
Ще два випадки сталися на окупованих Росією територіях. 6 березня у захопленому Бердянську пролунав вибух. Пізніше стало відомо, що внаслідок підриву загинула місцева колаборантка Світлана Самойленко – її висадили в повітря в автомобілі. У ГУР не стали брати на себе відповідальність, але поділилися подробицями біографії Самойленко.
Після захоплення міста жінка добровільно пішла на співпрацю із росіянами. За завзяття її нагородили посадою в окупаційній адміністрації — так званий «військовий комендант», полковник ЗС РФ Бардін призначив Самойленко на посаду «заступника мера». Чоловік та син також присягнули на вірність російській армії. Сама Самойленко займалася переважно тим, що залякувала і тероризувала бердянців, змушуючи їх брати участь у «виборах».
***
Українські силові та розвідувальні відомства прямо не беруть на себе відповідальність за всі операції, які відбуваються на території ворога. У ГУР, коментуючи «інциденти» у РФ, зазначають, що головні завдання подібних спецоперацій – зниження військового потенціалу Росії. Розвідники перерізають шляхи логістики, б’ють по підприємствах російського ВПК, атакують аеродроми та створюють у Росії проблеми з паливом.
«Вогонь — наша головна санкція, але водночас ми застосовуємо й інші методи впливу на супротивника: значні досягнення є, наприклад, у кіберфахівців ГУР МО, які дуже плідно працюють разом з активістами української IT-спільноти в кіберпросторі агресора», – зазначає представник ГУР Андрій Черняк.
Серед найуспішніших операцій у ГУР згадують ліквідацію літаків – одного далекого радіолокаційного виявлення А-50, стратегічного бомбардувальника Ту-22М3, а також пошкодження та знищення низки винищувачів, включаючи гордість росіян – Су-57.
Крім того, розвідники відзначають роботу на морі. За допомогою розробки українських спеціалістів – ударного дрону MAGURA V5 спецслужби знищили майже двадцять російських кораблів.
«Якщо оцінювати минулий рік роботи ГУР МО України, можу сказати, що це був період масштабування нестандартних, несподіваних та хворобливих дій для московитів. Ми твердо продовжуємо рухатися цим шляхом і далі», — додав Черняк.
