Запорожский журналист уехал работать в Польшу, но не сработался с поляками

“Уехать на работу в Польшу” стало, пожалуй, самым актуальным трендом последних лет. Массовый отъезд украинцев из страны в поисках лучшей жизни за рубежом уже стал причиной острого дефицита рабочей силы во всех сферах деятельности в Украине. Нашу страну покинуло уже несколько миллионов трудоспособных людей. Люди уезжают, несмотря на то, что работа за рубежом не всегда соответствует их ожиданиям. В подобной ситуации оказался и запорожский журналист Виталий Горбенко. Он сменил специальность и поехал работать в Польшу, однако так и не смог там прижиться. Далее – рассказ от первого лица. Орфография автора сохранена.

«Польські реалії»
Хочу поділитись досвідом, який отримав піддавшись спокусі перспектив працевлаштування, мешкання та подальшого отримання громадянства Польщі.
В 2018 році оцінивши свої трудові перспективи в рідній Україні я вирішив подати необхідні для отримання карти поляка документи до Консульства Польської Республіки, оскільки рідна бабуся була громадянкою Польщі.
Виталий Горбенко

У вказаному питанні мені допоміг з консультацією священик запорізького римо-католицького храму Бога Отця Милосердного, який надає подібні консультації своїм прихожанам та особам, які до нього звертаються з цього приводу. Через певний проміжок часу та деякі бюрократичні перепони я все ж таки отримав бажану карту поляка, після чого поїхав до Польщі. Перші враження були приємними, оскільки ця країна дійсно вже більше схожа на європейську ніж на пострадянську.

Я працевлаштувався в торгову мережу Lidl, отримував близько 2800 злотих (18000 гривень), з цих грошей я щомісячно відкладав близько 7000 гривень, решта йшла на побутові потреби, їжу, розваги. Хочу підкреслити, що незважаючи на вищі зарплати ніж в Україні, продукти та інші речі коштують майже на одному рівні з нашими.

Проблеми почали відчуватись на третій місяць мого перебування, я став помічати прискіпливе відношення поляків до себе та інших українців, нас вважали нібито другосортними, через що почались сварки з місцевими. Врешті решт бажання працювати, тим більше залишатись в Польщі на постійній основі в мене остаточно пропало.

Я ствердився в думці, що в Польщі мене завжди будуть вважати чужинцем. Наступним етапом мого життя стало повернення до України, де я так розумію з причини відтоку громадян до інших країн та виниклого дефіциту кадрів почала зростати заробітна плата. Я працевлаштувався до однієї з торговельних мереж, де на теперішній час отримую зарплату на тому рівні, яку отримував в Польщі, але найбільшою перевагою перебування на батьківщині є відсутність дорікань в тому, що я українець.

Таким чином, вважаю моє перебування в Польщі уроком патріотичного виховання і впевнений, що треба любити та поважати рідну батьківщину.

Хочу всім порадити залишатись в Україні та розвивати саме її, а не сусідні, які до цього ж завжди нас будуть вважати гастролерами та чужинцями. Давайте разом будувати наше майбутнє та гордитись своїм походженням, як наприклад це роблять ти ж поляки.

Слава Україні!!!

 

2 КОММЕНТАРИИ

Оставьте свой ответ

Please enter your comment!
Please enter your name here

пять × четыре =