У Росії заявили про створення нового 30-мм боєприпасу для боротьби з безпілотниками, однак за гучними заявами ховаються серйозні технічні прогалини.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію DEFENSE EXPRESS.
Читайте також: Україна чекала снаряди 18 місяців: Пентагон покарає збройових гігантів за затримку
Відсутність ключових елементів системи і нестиковки в заявлених характеристиках ставлять під сумнів практичну цінність цієї розробки.
Черговий «аналог», але без головного
Російський військово-промисловий комплекс анонсував програмований 30-мм снаряд для автоматичних гармат, який вперше планують показати на виставці World Defense Show 2026 у Саудівській Аравії.
Боєприпас презентують як засіб проти БПЛА з дистанційним підривом і ураженням цілі шрапнеллю, однак без зазначення розробника і будь-яких детальних характеристик.
В описі йдеться: «Прицільний комплекс розраховує найвигіднішу точку підриву залежно від траєкторії польоту цілі, що дає змогу дістати дрон шрапнеллю. Введення часу для детонації відбувається автоматично за оптичною лінією. Снаряд дасть змогу значно підвищити ефективність 30-мм гармат, встановлених на різних платформах, під час стрільби по безпілотниках».
Де система програмування
Заявлено, що боєприпас призначений для гармат 2А42 і може застосовуватися з БМП-2, БМПТ, а також вертольотів Мі-28НМ і Ка-52М. При цьому ключове питання залишається без відповіді: яким чином штатна радянська гармата програмуватиме снаряд на підрив.
Без сучасного програматора і цифрової системи управління вогнем такий боєприпас фактично перетворюється на звичайний осколково-фугасний 3УОФ8.
Західні рішення і російські протиріччя
Подібні технології давно не є новинкою. Аналоги на кшталт AHEAD від Rheinmetall для Skynex і Skyranger, GPR-AB-T або 3P використовують точне цифрове завдання часу підриву ще до вильоту снаряда зі ствола. Саме цього елемента російська сторона не демонструє.
Окремі питання викликає і відсутність згадки зенітних комплексів «Панцир» і «Тунгуска», які використовують 30-мм гармату 2А38.
Ймовірно, російські системи управління вогнем просто не справляються з високою скорострільністю, що і стало причиною замовчування цієї теми.
Нагадуємо, що Україна надала німецькому оборонному концерну Rheinmetall земельну ділянку для розміщення майбутнього підприємства з випуску артилерійських боєприпасів, що стало черговим кроком у розвитку співробітництва в галузі оборонної промисловості та посиленні власного виробництва снарядів.
Зазначимо, що влада Чехії має намір продовжити реалізацію так званої снарядної ініціативи, яку запустив попередній кабінет, що дасть змогу й надалі забезпечувати Україну боєприпасами для артилерійських систем та інших видів озброєння.
