35-річний власник невеличкого приватного підприємства разом зі своєю командою з перших днів російського вторгнення працював для забезпечення технічних потреб армії. Нині він вирішив долучитися до об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють».
Про своє рішення та власні очікування розповідає запоріжець Андрій Павленко.
Андрій – з невеличкого селища під Запоріжжям. Розповідає, що йому пощастило, адже захоплення стало роботою та способом заробітку. Його команда займається 3d-моделюванням, лазерною різкою, опрацьовує моделі й ескізи, виготовляє різноманітні деталі та вироби. Проте від початку повномасштабного російського вторгнення окупантів на територію України робота набула волонтерського характеру.
«Війна стала поштовхом для зміни профілю нашої діяльності. Ми зробили багато класних технічних «штук» для нашої армії, що є корисними у боротьбі зі супротивником. Впевнений, що ці маленькі «деталі» принесли ворогу багато неприємностей», – розповідає Андрій.
Сьогодні чоловік прийняв тверде рішення змінити роботу на службу на передовій. Розповідає, що найголовніше в його житті, – це родина, яку він був вимушений евакуювати за кордон. Чоловік чітко розуміє, що тільки разом, об’єднавшись, наші бійці зможуть найскоріше перемогти ворога.
«Майже рік я не бачив дружину, сина й доньку. Не обіймав їх. Мені дуже хотілося б це зробити. Це і є основною причиною, яка спонукала мене розпочати власну боротьбу із загарбниками», – пояснює доброволець.
Андрій – один із перших цивільних, які виявили бажання взяти до рук зброю та боронити від ворога рідну землю у складі новоствореного поліцейського спецпідрозділу на Запоріжжі. Як тільки дізнався про набір до штурмової бригади, подав заявку, оформив необхідні документи, пройшов усі етапи та вже відбув на навчання.
«Я йду до підрозділу «Лють». Його назва символічна для мене, бо саме ця емоція характеризує мій внутрішній стан, – говорить він. – Вважаю, що в мене достатньо сил і наснаги, щоб разом із командою втілити спільну мрію всіх українців – здобути Перемогу для нашої Батьківщини».
